Історична довідка
опубліковано 19 лютого 2020 року о 14:05

Мирноград – шахтарське місто, розташоване в самому серці промислового Донбасу. Основою майбутнього міста слугувало утворення навколо вугільних шахт двох гірняцьких селищ – Новоекономічного і Гродівського, які протягом тривалого часу розвивалися окремо. 

Історія міста починається з кінця XVIII століття, а саме з виникнення села «Деревня Новая Бахмутского уезда». Після будівництва церкви в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці, з 1801 року село стало іменуватися Новим. До середини ХІХ  століття воно називалося вже Економічним-Новим, а за відомостями 1859 року значиться як казенне село Новоекономічне (або Каракове). Відкриття вугільних пластів на землях села Новоекономічне належить Євтухову Опанасу Прокоповичу, який згодом заснував невелику селянську  шахту. Початок ХХ століття знаменувався переходом селянських шахт у володіння Донецько-Грушевського акціонерного товариства. З 20 вересня 1911 року землі Новоекономічного сільського товариства отримали за договором оренди на 30 років пайовики Донецько-Грушевського акціонерного товариства кам'яних копалень, які заклали шахти номер 1, 2, 3, 4, що призвело до створення одного з найбільших центрів видобутку вугілля в Донбасі – Новоекономічного рудника. Добовий видобуток становив близько 160 тонн вугілля.

Роком заснування міста Мирноград слід вважати початок будівництва шахти No1 «Центральна» – 1911 рік.

З листопада 1912 року на землях Гродівського сільського товариства, що знаходилися на 5 км південніше, почалося будівництво шахт, які отримали назву Гродівський рудник. У 1915 року на цих землях розпочалося будівництво нової шахти — це був ствол No 5  нині  діючої  шахти  «5/6».  Поблизу  рудників  утворювалися  маленькі робочі селища. У 1923 році Новоекономічний рудник став називатися селищем Новоекономічне, а в 1938 році отримав статус міста, в якому проживало 17 тис. осіб.

Гродівський рудник у 1934 році було перейменовано на селище Новий Донбас.  Впровадження передових методів організації праці дозволило найбільшій на Донбасі  шахті «5/6» селища Новий Донбас стати однією з кращих в країні. За добу на шахті добувалося більш ніж 3 тис. тонн вугілля. Під час Другої світової війни з 22 жовтня 1941 року до 8 вересня 1943 року селища Новий Донбас та Новоекономічне були окуповані німецько-фашистськими військами. Після їх звільнення Південно-Західним фронтом червоної армії СРСР промисловість поступово відроджувалася. Лише в середині 1944 року з шахти No 1 «Центральна» було отримано перше вугілля, а в 1949 році вона була повністю відновлена. Вкінці 1943 року розпочато видобуток вугілля на шахті «5/6». У 1945  році  селище Новий Донбас було  перейменовано  в  сели-ще Димитров. У 1965 році розпочалося будівництво найбільшої в Донецькій області шахти «Червоноармійська-Капітальна». Ця подія стала  ключовою в об'єднанні селищ Новоекономічне і Димитров. 

6 березня 1972 року селище Димитров і Новоекономічне Красноармійського міської ради об'єднані в єдину адміністративну одиницю – місто Димитров районного підпорядкуван-ня (Постанова Президії Верховної Ради УРСР від 6 березня 1972 року No 422). 2 серпня 1990 року Димитрову було присвоєно статус міста обласного підпорядкування. 12 травня 2016 року у рамках Закону України  «Про  засудження  комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх  символіки»  місто Димитров Постановою Верховної Ради України «Про  перейменування деяких населених пунктів» перейменовано у місто Мирноград. Нова назва уособлює, з одного боку, слово «мир» як єднання, братерство, взаємодію громади міста в усіх проявах життя (від-починку, роботи, думки, творчості); з іншого боку – слово «град» (або город, городок, городище), що зустрічається у багатьох назвах міст України й означає «укріплене, обгороджене місце».

Мирноград – розташован у південно-східній частині України, на південно-західному крилі Донецького кряжу, одного з головних тектонічних елементів Донбас-Кальміус-Торецької котловини. Обласного підпорядкування місто набуло відповідно до Рішення сесії Верховної Ради УРСР від  2  серпня 1990 року No 503 «Про віднесення міста Мирноград Донецької області до категорії міст обласного підпорядкування». Місто не має поділу на райони. За адміністративно-територіальним устроєм до складу Мирнограда входить одне село Світле. Місто межує з землями Покровського району: на  півночі, північному сході – з землями Новоекономічної селищної ради, на сході – Гродівської селищної ради, на півдні та південному заході – з землями Лисовської сільської ради. Протяжність міста з півночі на південь становить 7,6 км, із заходу на схід – 3,2 км. Найближчий залізничний вузол – місто Покровськ, яке знаходить-ся на відстані 16 км від Мирнограда. Уздовж південного кордону міста проходить залізнична магістраль Ясинувата – Чаплине з пунктом зупинки в м. Мирноград. Вантажні перевезення здійснюються через станції Покровськ і Гродівка (розташована на відстані 12 км від міста). Зв'язки з населеними пунктами області й України забезпечуються мережею  автодоріг  місцевого значення. Через центральну частину міста проходить територіальна автодорога Покровськ – Костянтинівка.

Рельєф міста являє собою степову рівнину, порізану яружно-балочною мережею балок Родинської та Сенної. Абсолютні відміт-ки над рівнем моря в межах міста коливаются від 210 м на вододілі до 150 м в заплаві ярів і балок. В геологічній будові міста беруть участь кам'яновугільні і кайнозойські відкладення.Гідрографія території представлена струмками і водостоками, які протікають на дні ярів. Підземні води в заплавах балок залягають на глибині від 0,5 до 3 м, на плато і схилах – вище 10 м. Висота над рівнем моря – 183 м. Місто входить в Придніпровський ґрунтовий район. Ґрунтоутворюючими є ліси, лсовидні суглинки. Ґрунтовий  покрив  переважно складається зі звичайних чорно-земів. Зелені насадження загального користування представлені загальноміськими парками: ПКВ ім. Гагаріна та клубом  ім. Казарінова, сквером у районі шахти «5/6» і в мікрорайоні «Західний», бульваром по вул. Центральна загальною площею 38,0 га. Забезпеченість на 1 людину зелених насаджень становить 7,6  кв. м. Представники флори і фауни є типовими для степової та лісостепової зони.
 

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux