Мирноградська міська військова адміністрація

Війна змінила наше життя. Ми навчилися розрізняти звуки вибухів, перевіряти новини одразу після пробудження, тримати напоготові документи й речі першої необхідності. Ми навчилися жити між тривогами, відключеннями, переїздами та постійною невизначеністю.

Але є те, чого не повинно стосуватися слово «звикнути» — це постійне виснаження.

Чому ми так втомилися?

Постійна небезпека тримає організм у стані напруження. Людина може відчувати тривогу, дратівливість, безсоння, втрату сил, апатію, труднощі з концентрацією.

Іноді здається:

«Я нічого особливого не роблю, чому ж я так втомлююся?»

Тому що переживання війни — це теж велике навантаження на організм.

Жити під час війни — не означає постійно бути сильним

Можна боятися.

Можна плакати.

Можна втомлюватися від новин.

Можна хотіти тиші й спокою.

Можна не мати сил «триматися».

Це не слабкість. Це нормальна реакція людини на ненормальні обставини.

Що допомагає зберігати психічну рівновагу?

1. Створіть свій маленький порядок.

Намагайтеся прокидатися, їсти та лягати спати приблизно в один час. Звичайний розпорядок дня дає мозку відчуття передбачуваності.

2. Не живіть у стрічці новин.

Важливо бути поінформованим, але постійне читання тривожних повідомлень лише підтримує стан напруження. Визначте кілька моментів на день для перевірки новин.

3. Рухайтеся.

Прогулянка, зарядка, домашні справи, робота в саду — будь-яка безпечна фізична активність допомагає зменшити напруження.

4. Не ізолюйтеся.

Розмова з близькою людиною іноді потрібна більше, ніж десятки порад. Не обов'язково говорити про війну. Можна поговорити про звичайні речі — фільм, їжу, дітей, плани, собаку, погоду.

5. Дозволяйте собі хороші моменти.

Посміятися, зустрітися з друзями, випити кави, послухати музику, купити собі щось приємне — це не означає, що вам байдуже до війни. Життя не повинно бути поставлене на паузу.

6. Дбайте про сон і харчування.

Недосипання та нерегулярне харчування посилюють тривожність, дратівливість і виснаження.

7. Не соромтеся просити допомоги.

Якщо тривога, безсоння, пригнічений настрій або постійне відчуття виснаження тривають довго й заважають жити — варто звернутися до сімейного лікаря або фахівця з психічного здоров'я.

І головне

Нам не потрібно навчитися не відчувати.

Нам потрібно навчитися піклуватися про себе навіть тоді, коли навколо складно.

Війна забирає багато сил. Тому сьогодні турбота про психічне здоров'я — це не розкіш і не слабкість. Це один зі способів зберегти себе та тих, хто поруч.

Запитайте себе сьогодні: «Як я?»

І якщо відповідь — «мені важко», не ігноруйте її.

Піклуватися про себе — означає не здаватися.

Це означає продовжувати жити.